Ардуінкове

 

Тут на Кворі лають Ардуїнку. Втім, я б не сказав, що вона така вже й погана. Основна вигода від неї — це купа сумісного з нею заліза. Як правило, коли говорять про ардуїнку, мають на увазі учбову плату Arduino Uno. 

Це, як на мене, доволі безтолкова, в практичному застосуванні, плата: вона чималенька, страшенно незручна в монтажі та обвішана непотрібними елементами на кшталт програматора чи роз’єма живлення. Якщо брати саме ці пункти, то лають справедливо. Але Arduino це далеко не тільки Uno. У них є Arduino Pro Mini. 

 

Це, по суті, та ж сама Uno, але без програматора та роз’ємів живлення. Програматор не проблема, він коштує 2–3$. А тут вже можна робити багато чого, наприклад всунути на свою плату та опитувати купу периферії. А якщо ще й сполучити з якимось мікрокомп’ютером для красивого інтерфейсу чи потужних обчислень, то виходить доволі практично.
Крім того, ніхто не заставляє користуватися C++ та фірмовим середовищем для розробки. Це, дійсно, біль. Замість нього є C та Platform IO. Причому, останній прикручується до чого завгодно.
Зрозуміло, що є ще купа достойних альтернатив, наприклад, ця, чи ця. Але за ціною та розмірами Pro Mini поки що попереду.

Ардуїнне

 

Вовтужуся зараз з опитуванням заліза. Опитує Arduino Pro Mini. Це ота маленька плата з червоним вогником і купою проводів.

 

На зараз опитується кілька входів. Опитування дуже просте, які саме контакти увімкнено. На стендові видно, що дві нажаті кнопки відповідають двом одиничкам. Решта — нулі. Це — відображення у двійковій системі числення. Нижній рядок — теж саме, але у десятковій. Всі принципові моменти вирішено, залишилося тільки зчитати аналоговий сигнал та відправити це все на більш потужне залізо для обробки.

 

Тепер по Ардуїнці. Скажу наперед, мені сподобалось попри бридкий С++ на якому там все пишеться. Ця крихітка, що менша за половину сірникової коробки, дозволяє зробити чимало корисного: нескладне управляння верстатом, умнодім і т.і. Апаратна платформа там продумана і вдала. І коштує копійки. Що не сподобалось. Як це часто буває, гарні залізячники є поганими програмістами. Програмувати фірмовими засобами — це біль. На щастя, існує така штука, як PlatformIO. Це набір утиліт командного рядка, які беруть на себе всю основну роботу по прошивці Ардуїнки. І вони прикручуються куди хочеш. У правій частині редактора коду видно, як я прикрутив їх. Це, власне, і всі налаштування редактору, які я робив. Нема проблем прикрутити їх і до іншого редактора. До речі, автори PlatformIO зробили годну IDE на базі Visual Studio Code.

 

Наразі ідеальне поєднання Ардуїнки і якогось мікрокомп'ютера на кшталт Raspberry PI. Ардуїнка взаємодіє з датчиками чи виконавчими механізмами, а Raspberry бере на себе складні обчислення, інтерфейс і т.і.

Воскресение Христово: реальное историческое событие?

Вчора більша частина християн відмічала Христове Воскресіння. Це та подія, без якої все християнство не має сенсу. Саме про Воскресіння Христа було сказано "вірую, бо абсурдно". Втім, ця фраза не зовсім коректна, бо деякі непрямі докази воскресіння існують. Свого часу я задумався: чому християнство відбулося? Для цього не було жодних передумов. У ті часи були інші харизматичні проповідники. За них щось знають вузькі спеціалісти, а широкий загал знає двох: Іоана Хрестителя та, власне, Христа. Вони мали послідовників, але про них відомо ще менше. А про Христа і його послідовників відомо. Але цього не повинно було б бути! Ісуса розіп'яли і він помер, послідовники зреклися, розгублені і перелякані. Все повинно піти за стандартним сценарієм: життя показало нікчемність їх переконань, а самі учні приречені на смерть і забуття.
Але щось пішло не так! Вони почали нести Благу Звістку і страх вже не мав влади над ними. Майже всі вони загинули і, досить болісно. Але не відмовились від своєї місії. Їм вдалося: світ не встояв перед їх проповіддю!
Чудес не буває 🙂 Якщо щось пішло не так, як повинно, то у цього є причина. Не можливо піти на смерть за змовою! Не могли неграмотні дядьки і тьотьки донести вчення різним народам! Не можливо абстрактній ідеї заволодіти умами людей та ще й у дуже ворожому оточенні! Отже, у цього була причина. Точніше, цих причин було дві. Перша: вони на власному досвіді переконалися у воскресінні Христа. Друга — їм було надано підтримку, щоб вони прожили досить довго і добратися хтозна-куди, аж до Києва!
Саме ці міркування і змусили мене визнати надприродність тих подій. Про все це, але більш аргументовано і цікаво розповів Andrii Baumeister. Enjoy!